Боросква, -ви, ж. Абрикосъ.
Бурлачок, -чка, м. Ум. отъ бурлак.
Заклика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. закли́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Приглашать, пригласить, зазывать, зазвать. На хліб, на сіль людей закликають. Я шавлію пересію, руту перстачу, — кого люблю та кохаю, — до себе закличу. Як у лісі була хата, то вона боялась сама ночувати і пішла в село, щоб закликати дівчат. 2) Произносить, произнести божбу, клятву, обѣтъ. Крім постів, уставлених церквою, закличе собі гуцул по перебутій хоробі або з иншої нагоди осібну божку (піст) в скоромний день.
Збідні́ння, -ня, с. Обѣднѣніе.
Киянець, -нця́, м. Нога съ ляжкой въ мясной тушѣ.
Небезпечність, -ности, ж. Опасность.
Помовити, -влю, -виш, гл. Поговорить.
Рихтик нар. Совершенно, точь въ точь. Оттакий рихтик, як ти. Вчора бачив коня, рихтик як той гнідий.
Хаміль меж., выражающее осторожное движеніе, съ которымъ скрываются? А вона вже тоді хаміль, хаміль за хустку, та дідька вже не було. Той з печі хаміль, хаміль (ночью слѣзъ украдкой и ушелъ).
Штим, -ма, м.
1) Короткая, мелкая шерсть, остающаяся при чесаньѣ въ видѣ оческовь.
2) Переносно: волосы у человѣка. Взяли його за штим та й вивели геть. Я тобі ввесь штим висмичу.
