Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кумів

Кумів, -мова, -ве Принадлежащій куму. Поночі рвав угірки в кумовому городі. Ном.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 324.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУМІВ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУМІВ"
Башмармак, -ка, м. Родъ трезубыхъ съ плоскими зубьями граблей, которыми при молотьбѣ отдѣляется солома отъ зерна. Мнж. 176.
Дра́пкати, -каю, -єш, гл. = дряпати. Вх. Уг. 237.
Запи́туватися, -туюся, -єшся, сов. в. запита́тися, -та́юся, -єшся, гл. = запитувати. Запитайся, брате, яка моя доля. Чуб. V. 764.
Лі́гвище, -ща, с. = лігвиско. Желех.
Марчі́ти, -чію, -єш, гл. Стариться, дряхлѣть; приходить въ упадокъ. Вже й дід марчіє й пасіка марчіє. Вас. 208.
Підволокти Cм. підволікати.
Поганкувато нар. Плоховато.
Прибажний, -а, -е. Изъ прихоти желаемый. Вх. Зн. 55.
Фостик, -ка, м. Ум. отъ фіст.
Шерепа, -пи, ж. Безобразная женщина. Одружусь з такою шерепою, що і тобі сором буде. Шевч. (О. 1862. VI. 13). Се через вас, дурні шерепи, сталось. К. ЦН. 211.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУМІВ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.