Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кульбачник

Кульбачник, -ка, м. Сѣдельникъ, сѣдельный мастеръ. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 323.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЛЬБАЧНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЛЬБАЧНИК"
За́вжде нар. Всегда. Ой де то ангели та пісню співають, Всевишняго Бога завжде вихваляють. Чуб. III. 384.
Куделечка, -ки, ж. Ум. отъ куделя.
Неповорушно нар. Неподвижно, не шевелясь. О. Мойсей сидів неповорушно. Левиц. І.
Передавити, -влю́, -виш, гл. Передавить.
Піддружка, -ки, ж. Помощница дружки. О. 1862. IV. 2, 35.
Підстерегти Cм. підстерігати.
Попіддирати, -ра́ю, -єш, гл. То-же, что и піддерти, но во множествѣ.
Потовпитися, -плюся, -пишся, гл. Умѣститься, помѣститься. На всіх улицях люде так і снують, аж не потовпляться. МВ. І. 38. Инша добродійка і в дворі не потовпиться. МВ. (О. 1862. III. 40).
Терниця, -ці, ж. = терлиця. Чуб. VII. 409. Грин. III. 679. Така, що постав сім терниць, то переб'є. Ном.
Учасний, -а, -е. Своевременный.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУЛЬБАЧНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.