кулачина

Кулачина, -ни, м. Кулакъ. А я постелю сірячину, а в головах кулачину. Чуб. V. 938.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 322.

Випадкові слова

Посаг, -гу, м. 1) Приданое. Хоць в мене посагу не буде, але возьмуть мене і так люде. Чуб. V. 116. На посаги не вважайте, іно добрих жінок шукайте. Чуб. V. 519. 2) = посад 1. О. 1862. IV. 20 — 26. Ішла красна Марусенька на посаг. Лукаш. 152. Воліла б я гіркий полинь гризти, як з тобою на посазі сісти. Чуб. V. 368. Ум. посаженько. Грин. ІІІ. 512.

повністю...

Блудитися, -джуся, -дишся, гл. = блудити 1. Ой я в лісі не блудилась і у полі не пізнилась. Бал. 12.

повністю...

Виратовувати, -вую, -єш, сов. в. виратувати, -тую, -єш, гл. = вирятовувати, вирятувати. Коли б у цьому лісі хоч одна душа найшлась така, щоб мене виратувала. Рудч. Ск. II. 19.

повністю...