Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кумця

Кумця, -ці, ж. Ум. отъ кума.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 325.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУМЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУМЦЯ"
Відрадощі, -щей, ж. мн. = відрадість. Відрадощі жизні, кому ви судились? К. Дз. 135.
Зави́хоритися, -рюся, -ришся, гл. Закружиться вихремъ. Думка його закаламутилась, завихорилась. Мир. ХРВ. 51.
Земля́чка, -ки, ж. Землячка.
Зношати, -ша́ю, -єш и зно́шувати, -шую, -єш, гл. = зно́сити. Вх. Лем. 420.
Зсуватися, -ва́юся, -єшся, гл. = зсовуватися.
Кізь-кізь! меж. Зовъ козъ.
На́рошне нар. Нарочно. Рудч.
Плисковатий, -а, -е. Плоскій. На низенькому плисковатому острівці. Левиц. ПЙО. І. 496. Ум. плиско́ватенький. Плисковатенький рівний камінь. О. 1862. IX. 110.
Торопало, -ла, об. 1) = торо́па. 2) Болтунъ, говорунъ. Шейк. Вх. Зн. 70.
Футерко, -ка, с. Ум. отъ футро.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУМЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.