Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кулачити

Кулачити, -чу, -чиш, гл. Бить кулаками. Нікого перше він не бачив; а послі, як прозріє, кулачив рутулян і других врагів. Котл. Ен. VI. 40.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 322.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЛАЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЛАЧИТИ"
Байчар, -ра, м. Болтунъ, сплетникъ. Вх. Лем. 389.
Ду́бом нар. Дыбомъ. Дубом стає волос. Чуб. ІІІ. 328.
Міше́чок, -чка, м. Ум. отъ мішо́к.
М'я́со и мня́со, -са, с. Мясо. Не буде з тої кози м'яса. Ном. № 5647. Коза наша й мнясо наше. Ном. № 7462. Ум. м'ясце, мнясце́.
Піддержати Cм. піддержувати.
Повиварювати, -рюю, -єш, гл. Выварить (во множествѣ).
Потоптати, -пчу, -чеш, гл. Потоптать. Топчу, топчу ряст: дай, Боже, потоптати і того року діждати. Ном. № 331.
Проквакати, -каю, -єш, гл. Проквакать.
Туршукуватий, -а, -е. . — ліс Молодой и густой лѣсъ. Шух. І. 18.
Чупер, -пра, м. Хохолъ. Гол. І. 204. Чупер носив собі коротенький. Федьк. Пов. 38. Жінку за чупер та й до землі, та й добре набив. Гн. II. 180.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУЛАЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.