Дра́нтя, -тя, с. 1) Ветошь, старыя вещи, лохмотья. Ні в'їв, ні впив, а дрантям світить. Жид каже: «ти не знаєш, що купуєш», і справді жид замість доброго — дрантя продає. Яка там свита — дрантя саме. 2) Дрянь, негодная вещь. Ет, дрантя ті колеса! Старі. Побіжи, то й розсиплються. Як би добра кобила, то б варт дати 30 карб., а то дрантя. Ум. дра́нтячко. Отой жид, що дрантячко збірає, купує.
Задесе́нський, -а, -е. За Десной находящійся.
Коловорот, -роту, м. = 1) = коворот 2. 2) Верхняя подвижная (вращающаяся) подушка на передней оси телѣги. 3) Бревно, которымъ поворачивается вѣтряная мельница.
Онуча, -чі, ж.
1) Онуча, портянка. Хвалилися гайдамаки під Умань ідучи: будем драти, панове молодці, з китайки онучі.
2) Хлопокъ снѣгу. Сніг летить онучами. Ум. онучка, онучечка. Ми тут вам не надокучимо: онучечки пересушимо.
Поженихатися, -хаюся, -єшся, гл. Поухаживать. Подивись, оглянься, який же я вдався! Хиба даси півталіра, щоб поженихався.
Припарка, -ки, ж.
1) Припарка.
2) Сильное сѣченіе, порка. Березової дам припарки.
Природжіння, -ня, с. Половые органы. Колись то було ще з предвіка, як створив Бог чоловіка, — чи забув, чи ся встидав: природжіння йому не дав.
Розумаха, -хи, об. Умный человѣкъ, мудрець.
Сватальник, -ка, м. Сватъ. Бодай сватальнику добра не було.
Страждати, -даю, -єш, гл. Страдать. Страждала твоя мати так довго.
