Бракувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Пренебрегать, отбрасывать. Єден бракує, другий пакує.
2) безл. Недоставать. Коли у тебе бракує того насіння, позич його. Чого вам бракує, то си докупіт.
Вигодованець, -нця, м. Воспитанникъ, питомецъ.
Громоту́ха, -хи, ж. ? Зібралися мухи-старухи, славні громотухи.
Доси́нювати, -нюю, -єш, сов. в. досини́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Досинивать, досинить.
Запла́в, -ву, м. = заплава 2. Ми таки їздили човником, де більший заплав хворосту, гілочок, що вода зносила по весні, — там ми й збірали його.
Козинячий, -а, -е. = козиний.
Коритча, -чати, с.
1) Маленькое корыто.
2) = коритко.
Наверті́ти Cм. навірчувати.
Наро́д, -ду, м. Народъ.
Осад, -ду, м.
1) Усадьба, дворъ. Десь ся взяла сива зазуленька та й всі осади пооблітала, но у єднім не бувала, де ся церков будувала.
2) = осада 4.
