Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

куля

Куля, -лі, ж. 1) Шаръ. Сподівався колись добути свою законну долю і місце на земляній кулі. Левиц. І. (Правда, 1868, 423). 2) Пуля. Чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Ном. № 83. Щоб тебе перша куля не минула. Ном. № 3771. кулі лити. Врать. Кулі ллє. Ном. № 6939. 3) Ядро. 4) = милиця. Він на кулі ходе. Ум. кулька.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 323.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЛЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЛЯ"
Замаї́ти Cм. замаювати.
Звоно́чок, -чка, м. 1) Ум. отъ звонок. 2) мн. Раст. Campanula sibirica. Лв. 97.
Зжира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. зже́рти, -ру́, -ре́ш, гл. Пожирать, пожрать, сожрать.  
Повгрузати, -заємо, -єте, гл. Увязнуть; войти въ землю; въѣсться въ тѣло (о многихъ). Хата в того Хоми така, що й вікна в землю повгрузали. Г. Барв. 190. До парубка, аж у його і вірьовки повгрузали в руки. ХС. III. 57.
Повиломлювати, -люю, -єш, гл. Выломать (во множествѣ).
Попобити, -б'ю, -єш, гл. Побить, поколотить. Він знов посварився з людьми, і ті його попобили добре та й прогнали. Рудч. Ск. II. 161. Дурня попобив. Чуб. ІI. 490.
Попорохніти, -ні́ю, -єш, гл. Сдѣлаться трухлымъ, обратиться въ пыль.
Прародич, -ча, м. Прародитель. З того самого дерева заказав Памбіх (= Пан-Біг) їсти япка нашим прародичам. Гн. І. 19.
Приощадити Cм. приощажати.
Припхатися, -хаюся, -єшся, гл. Притащиться. Грицько з Причтом припхалися в гості. КС. 1882. X. 11.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУЛЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.