Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

куниця

Куниця, -ці, ж. 1) Куница. Ось як раз попалась мені лисиця, або куниця. Кв. 2) Куній мѣхъ. Крийся, зятю, та куницями, куницями та лисицями. Мет. 185. 3) Выкупъ помѣщику за крѣпостную невѣсту (первоначально въ видѣ мѣха, а затѣмъ и денегъ). да́ти куницю. Заплатить такой выкупъ. Ном. № 1316. 4) Метелка на камышѣ. ХС. VII. 417. Ум. кунична.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 325.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУНИЦЯ"
Брязкати, -каю, -єш, гл. Бряцать, звенѣть, звякать. Кайдани брязкають. Шевч. А Ігнашко до дівчини підківками брязка. Н. п.
Вибовтуватися, -туюся, -єшся, сов. в. ви́бовтатися, -таюся, -єшся, гл. 1) Выплескиваться, выплескаться, разболтаться. 2) Выплывать, выплыть съ трудомъ.
Данна́, -но́ї въ видѣ сущ. ж. Данная, письменный акта на владѣніе недвижимымъ имуществомъ.
Дуча́йка, -ки, ж. Отверстіе въ верхнемъ мельничномъ жерновѣ. Мик. 481.
Задзеленькоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. = задзеленчати. Рудан. І. 77. Пан виняв, дав гроші. Той кинув в кишеню, аж задзеленькотіли. Драг. 54.
Латовець, -вця, м. Деревянный гвоздь для прибиванія лат на стропилахъ. Угор.
Нама́зувати, -вую, -єш, сов. в. намазати, -мажу, -жеш, гл. 1) Намазывать, намазать. То я тобі шию намазала. Рудч. Ск. І. 18. 2) Плохо писать, написать (красками).
Повилущувати, -щую, -єш, гл. Вышелушить (во множествѣ).
Світун, -на, м. Насѣк. Lampyris nostiluca, свѣтлякъ, ивановъ червячекъ. Вх. Пч. I. 6.
Стекло, -ла, с. и пр. = скло и пр.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.