Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

куліти

Куліти, -лію, -єш, гл. Хромать. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 322.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЛІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЛІТИ"
Бугор, -гра, м. Бугоръ. Тепер там порівняно, а перш бугри були. Драг. 85. Ум. бугорок. Мир. Пов. II. 45.
На́росток, -тка, м. = назімок.
Невмілість, -лости, ж. Неумѣлость. Чуб. І. 270.
Пійло, -ла, с. 1) Пойло. 2) Дурной напитокъ вообще.
Поборець, -рця, м. = побірець.
Повичернювати, -нюю, -єш, гл. Вычернить (во множествѣ).
Покошинка, -ки, ж. Лугъ, только что выкошенный. Вх. Уг. 260.
Почухатися, -хаюся, -єшся, гл. Почесаться (на зудящемъ мѣстѣ).
Сіпанина, -ни, ж. 1) Дерганіе. 2) Придирки административныя и судебныя; тяганіе по судамъ. Як половили злодіїв; що ліс крали, то така сіпанина була, що крий Боже, за тих 10 грабків. Канев. у.
Улога, -ги, ж. Впадина, углубленіе. Угор. Улоги. Каменныя котловины, амфитеатральнаго вида, въ юговосточной вѣтви галицкихъ Карпатъ. Шух. І. 3.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУЛІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.