Відказувати, -зую, -єш, сов. в. відказати, -жу, -жеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Як Христа дочитаються, то не одказуючи йому: «воистину воскресе», побажай чого: так і станеться. Ішов козак дорогою: «помагай-бі, женче!» Вона ж йому відказала! «Здоров бувай, серце.» 2) Оставлять, оставить въ наслѣдство, завѣщать.
Злюбини, -бин, ж. мн. Названіе обряда сватовства въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Cм. дівошлюби.
Критик, -ка, м. Критикъ. А критиків хиба не страшно, котрі за помилку одну збентежуть так тебе?..
Крулевство, -ва, с. Королевство. Був обраний на польське крулевство.
Облак, -ка, м. 1) = оболок 1. 2) = оболок 2. Вилетів він трохи не під самі облаки. Ум. облачок. Сам сідаєт під облачок, меч сі кладе на столичок.
Обчікувати, -кую, -єш, гл. = очікувати.
Пожиточний, -а, -е. Полезный. Замуіжний хліб добрий, да не пожиточний.
Поперералювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и перералити, но во множествѣ.
Посуботіти, -тіє, гл. безл. Наступить субботѣ. Е, вже посуботіло, можно скором їсти.
Скородільник, -ка, м. Бороновальщикъ.
