Булькотати, -кочу, -чеш, булькотіти, -кочу, -тиш, гл.
1) Клокотать. Кров дзюрить, булькотить з спини.
2) Булькать. Доти баба булькотала, поки на дно не попала. Стала, тиковку топити, а та набірається води та булькотить.
3) Объ индюкѣ: кричать. Пуляк булькоче.
Задрі́панка, -ки, ж. Забрызганная грязью; неряха. А ти, задріпанко, шинкарко, перекупко п'яна.
Затокоті́ти, -чу́, -чеш, гл. О сердцѣ: забиться. Дуже затокотіло в його грудях серце, глянувши на рідне село.
Кремінний, -а, -е. Кремневый. Ой ти, горо кремінная!
Недобачливий, -а, -е. Съ слабымъ зрѣніемъ.
Пекарчук, -ка, м. Мальчикъ въ булочной.
Понаїжджати, -джаємо, -єте, гл. = понаїздити. Тут стали рушати й наші, що з борошном понаїжджали. Понаїжджають у гості.
Розрізувати, -зую, -єш, сов. в. розрізати, -жу, -жеш, гл. Разрѣзывать, разрѣзать. Онисько розрізав кавуна надвоє.
Сторцювати, -цю́ю, -єш, гл.
1) Торчать. Щоб скиба не сторцювала.
2) — снопи. Ставить снопы стоймя. От і знакомі жнуть, сторцюють снопи, божу благодать. Cм. сторчити.
Ужеребити, -блю, -биш, гл. Принести жеребенка, родить (о лошади и медвѣдицѣ). Медведиха, ужеребила тулуки.
