Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кулача

Кулача, -чати, с. Кулачекъ. Ба-ба ... вимовляла невеличка дівчинка Оленка, простягаючи до Пріськи кулачата. Мир. Пов. І. 140.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 322.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЛАЧА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУЛАЧА"
Вилушок, -шка, м. Орѣхъ, выпавшій изъ шелухи.
Гру́бнути, -ну, -неш, гл. Толстѣть, дѣлаться толще. Дерево грубне. Вх. Лем. 405.
Заору́дити, -джу, -диш, гл. = заорудувати. — в свої́ ру́ки. Прибрать къ рукамъ. Чуб. І. 171.
За́пко нар. Страшно, жутко. У лісі так запко. Н. Вол. у.
Обкопати, -ся. Cм. обкопувати, -ся.
Ошийок, -йка, м. 1) Шея сверху. Под. г. 2) Узкая часть мѣшка въ рыболовномъ сакѣ. Шух. I. 224.
Підустов, -тви, ж. = підуства. Вх. Пч. II. 19.
Повчити, -чу, -чиш, гл. Сооружать? мастерить? Хату повчу, та й не сповчу й досі. Вас. 208.
Професорка, -ки, ж. Женщина-профессоръ. Желех.
Скакавиця, -ці, скакавка, -ки, гл. Лягушка. Вх. Зн. 63.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУЛАЧА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.