Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кум

Кум, -ма, м. Кумъ. То Хмельницький теє догадав, кумом його до себе прохав. Дума. Куми. Кумъ и кума вмѣстѣ. В кого діти мруть, то треба тому брати кумів стрічних. Ном. № 83. Неси ж в хату, а я верти кинусь за кумами. Шевч. 102. одкупні куми. Кумовья, замѣняющіе, послѣ соотвѣтственнаго народнаго обряда, прежнихъ, обыкновенныхъ, кумовьевъ, при чемъ послѣдніе совершенно теряютъ всѣ права кумовьевъ, — такая замѣна дѣлается только въ случаѣ долгой болѣзни ребенка. Cм. купо́вана мати. Мнж. 183. про́хані куми. Обыкновенные воспріемники. Мнж. 183. стрічані куми. Встрѣчные кумовья. Мнж. 183. рідний кум. Кумъ-воспріемникъ по отношенію къ отцу дитяти, послѣдній же — просто кум. Мнж. 183. Ум. кумась, куме́ць, кумочок, кумцьо. Здоров, кумасю мій, Кіндрате! Гліб. Прийде кумець на обідець, а ложки не буде. Ном. № 11899. Ой щучечки за для кумочка, а карасі за для кумасі. Посл. Та кумцьо таки не випив. Св. Л. 59.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 323.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУМ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КУМ"
Жари́стий, -а, -е. Тлѣющій, горящій безъ пламени. Желех.
Закавча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Запищать.
Люби́тися, -блю́ся, -бишся, гл. 1) Любить другъ друга. Так любляться, як собака з кішкою. Ном. № 4147. Ой за Бугом за рікою любився я з дівчиною. Чуб. V. 24. З ким вірно люблюся — не наговорюся. Мет. 29. Кохайтеся, любитеся, як серденько знає. Шевч. 12. 2) Нравиться. А що, хата любиться? Лебед. у.
Парубкувати, -ку́ю, -єш, гл. Вести холостую жизнь, быть неженатымъ парнемъ. КС. 1887. VIII, 767.
Порозшнуровувати, -вую, -єш, гл. То-же, что и розшнурувати, но во множествѣ.
Пострашитися, -шимо́ся, -те́ся, гл. Испугаться. Вони пострашились, не мали де сховатись та повлазили в грубу. Чуб. II. 669.
Правдиця, -ці, ж. Ум. отъ правда.
Розійтися Cм. розіходитися.
Стискати, -ка́ю, -єш, сов. в. стиснути, -ну, -неш, гл. 1) Сжимать, сжать, сдавливать, сдавить, стискивать, стиснуть. Мстислав не одного стиснув. Ном. № 724. Нова сукня стиснула їй повне роскішне тіло. Левиц. І. 185. Хто тисне, тому груди стисне. Ном. № 14267. за серце стиснуло. Сжалось сердце. жаль душу стискає. Тяжко на душѣ. Нема милого, жаль душу стискає. Чуб. V. 16. 2) Пожимать, пожать (руку). Не стій, доню, з нелюбом, не дай ручку стискати. Чуб. III. 36. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую. Чуб. V. 65. 3)плечима. Пожимать, пожать плечами. Той пан стиснув плечима. Рудч. Ск. І. 212.
Управитель, -ля, м. Управляющій. Дармо тоді гукав управитель, щоб на панщину йшли. МВ. (О. 1862. І. 102). А пан з костьолу їхав, чи управитель, а не пан. Шевч. 514.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КУМ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.