Волинь, -ні, ж. Волынь.
Деся́ток, -тку, м. 1) Десятокъ, десять штукъ. Скільки б їх у неї не було, чи десятком Бог благословив, чи тілько одним-одно, для неї рівні. 2) Десять человѣкъ, состоящихъ подъ надзоромъ одного выборного десятника, десятокъ. Могущого чоловіка з десятку не викинеш. Ум. Деся́точок.
Жа́лувати, -лую, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть о комъ, чемъ. А мати і спиняє, й жалує спиняти сина. Ой поїхав мій миленький за буковиною, — ой чую ж я через люде — жалує за мною. 2) Жалѣть кого, состраданіе къ кому чувствовать. Шрам Паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам.... приняв усю вину на одного себе. А то ж я з чого тсе говорю, як не з приязні моєї?... Тебе жалуючи говорю, тебе люблячи. Жалуй мене, подружечко: жених покидає. 3) Относиться къ кому съ заботливостью, съ любовью, любить, ласкать. Ой ідеш ти, доню, між чужії люде: ой хто ж тебе, доню моя, жалувати буде? Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рівно, і брата й мене. От баба свою дочку й жалує, а дідову все лає, все лає. Чи добре тобі тут, сину? Чи жалують тебе? Лихого нічого жалувати. Був у чоловіка собака; покіль молодим був, дак він його і жалував, а як ізстарівсь, дак він його проганяє. Кинулась нас цілувати, жалувати Катря. 4) Жалѣть, беречь, скупиться. З чужої торби хліба не жалують. Біжи, біжи, королевичу, не жалуй коня. Ганна грошей не жалувала.
Карність, -ности, ж. Наказаніе. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти, від панської карности, від людської ненависти. За злодійство йому сієї карности мало. об. А хоч коли й мине день без карности, — то все неспокійно... все горя та лиха сподівайся.
Лицемі́рно нар. Лицемѣрно.
Середина, -ни, ж.
1) Середина, средина.
2) Внутренность. Ум. серединка.
Скосирний, -а, -е. ? Нацокотали тії верхоумки скосирні, а ти віри поняла.
Тилій, -лія, м. = тилє. Не ріж гострієм, а тилієм бий.
Третно нар. По третямъ.
Шипшина, -ни, ж. Шиповникъ. Не для тебе, Василечку, шипшину садила. Ум. шипши́нонька, шипши́ночка. Поколеш білі ніжки та й на шипшиночку.
