Бевка, -ки, ж.
1) Пойло для скота, собакъ, болтушка изъ муки, разведенной въ водѣ.
2) Колонна? Cм. белька. Ой піду я до церковці та стану за бевку; позираю раз на попа, а тричі на Євку.
Відброд, -ду, м. наїстися до відброду. Наѣсться до отвала.
Дзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звонить. Ще не дзвонено до церкви. Буркочуть-говорять, мов у дзвони дзвонять. 2) Звенѣть, бряцать. Іще таки і послі Хмельницького не раз дзвонив старий Шрам шаблею. Ой ключа мої, срібні злоті, ой не дзвоніте, не голосіте. 3) Разглашать. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. 4) Дзвони́ти по ко́му, — по душі. Звонить по усопшему. По дівчинонці дзвони дзвонили.
За́гортка, -ки, ж. = загортина.
Запа́люватися, -лююся, -єшся, сов. в. запали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Загораться, загорѣться, воспламеняться, воспламениться, зажигаться, зажечься. Губка запалилася і почала горіти. 2) Разгорячаться, разгорячиться, вспылить. Я запалився та й ударив. 3) Загорать, загорѣть. І од сонця не запалилася (Ганя). 4) Краснѣть, покраснѣть. Я ще й більш запалилася з сорому.
Змурувати, -ру́ю, -єш, гл. Построить (изъ камня, кирпича); соорудить. Змурував високу башту. Оце змурував Спаса.
Кусчик, -ка, м. Ум. отъ кус. Употребляется въ значеніи: немного. Кусь! меж. Восклицаніе, натравливающее собакъ. Cм. кусати.
Позаростати, -та́ємо, -єте, гл. Зарости (во множествѣ). Позаростали стежки і доріжки травою зеленою.
Порадіти, -ді́ю, -єш, гл. Порадоваться. Вийде мила, — порадіє.
Порозшнуровувати, -вую, -єш, гл. То-же, что и розшнурувати, но во множествѣ.