Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кочедижник

Кочедижник, -ка, м. = папороть. «Въ Ивановскую ночь разцвѣтаетъ красно-огненный цвѣтъ папоротника, онъ еще называется кочедижником». Чуб. III. 196.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 295.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЧЕДИЖНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЧЕДИЖНИК"
Іржати, -жу, -же́ш, гл. Ржать. А кінь ірже, води не п'є, доріженьку чує. Чуб. V. 15.
Кістяний, -а, -е. Костяной. Мишко, мишко! на тобі кістяні зуби, дай мені залізні. Ном. № 263.
На-про́весні, нар. Въ началѣ весны.
Незабудь, -ді, ж. 1) На незабудь. На память. 2) Раст. Myosotis palustris. Вх. Пч. І. 11.
Парашка, -ки, ж. Рыба Rhodeus amarus. Вх. Пч. II. 20.
Повдягати, -га́ю, -єш, гл. 1) Одѣть (многихъ). Піп повдягав їх та й повів додому. Драг. 255. 2) Надѣть на себя (во множествѣ).
Проньмати, -маю, -єш, гл. = проймати. Черк. у.
Скрекотуха, -хи, ж. Стрекотунья, квакушка. Ум. скрекотушка. А це скаче жаба та й каже: «Хто, хто у цій рукавичці?» — Мишка-скряботушка. А ти хто? — «Жабка скрекотушка.» Рудч. Ск. II. 1.  
Тамувати, -му́ю, -єш, гл. 1) Останавливать, удерживать. Кровцю тамовали. Гол. І. 93. Тиха вода греблю рве, а бистра тамує. Ном. № ЗОЗО.
Чужанина, -ни, об. Чужакъ, не родственникъ. АД. І. 332. У тій часті (кораблів) потопає два брати рідненьких, як голубоньки сивенькі. Помеждо ними третій чужа чужанина. АД. І. 197. Сусідо, сусідо, молода челядино, та чужая чужанино, прийми мене до смерти жити. КС. 1884. І. 32.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЧЕДИЖНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.