Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кошт

Кошт, -ту, м. 1) Расходъ, издержки. Хитро, мудро та невеликим коштом. Ном. № 3716. 2) Иждивеніе, средства. Поробивши власним коштом човни. К. ЧР. 234. Хрест я вже своїм коштом ставлю. Св. Л. 311.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 296.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОШТ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОШТ"
Борикати, 1) -каю, -єш, гл. Рыть рогами. Сам бик землю борикає і на себе кидає. Фр. Пр. 28. Киртиця борикат землю. Вх. Лем. 393. 2) -чу, -чеш, гл. Мычать. Ходить волик понад Дунай, сумненько бориче. Лукаш. 140.
Борознистий, -а, -е. Дѣлающій большую борозду (о плугѣ). Черк. у.
Дви́гати, -гаю, -гаєш, одн. в. дви́гну́ти, -гну, -гнеш, гл. 1) Двигать. Не зміг двигнути ні рукою, ні погою. 2) Носить. Нащо тобі, пане брате, торбину двигати? Ліпше тобі, папе брате, людей розбивати. Гол. І. 165.
Заробля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. зароби́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Зарабатывать, заработать. МВ. ІІ. 7. Тиждень козак заробляє, за один день пропиває. Макс. Що заробила? — Кусок сала. Чуб. III. 108. 2) Заслуживать, заслужить. А хто мене поцілує, заробить спасіння. Чуб. V. 9. 3) Задѣлывать, задѣлать. Кінці основи, що були прив'язані до куснів полотна у воротил, не можуть бути зароблені, вони полишаються яко тороки. Шух. І. 259. 4) Опачкивать, опачкать. Заробиш, сорочку ззаду! Лебед. у.
Містни́ця, -ці, ж. Доска въ полу, мосту. Містниця випала. Черк. у.
Наклюва́тися, -люю́ся, -є́шся, гл. Наклеваться. Він пшениці наклюється, водиці, нап'ється. Чуб. V. 68.
Натівати, -ва́ю, -єш, гл. Начинать? затѣвать? Оце вже на иншу натіва (о ребенкѣ, сперва смѣявшемся, а потомъ начавшею плакать). Зміев. у.
Невмиваний, -а, -е. Неумытый. Якийсь москаль сидить: головач роскошланий, невмиваний. МВ. ІІ. 13.
Нога, -ги́ ж., мн. но́ги и но́зі. 1) Нога. Вовка ноги годують. Ном. № 7207. Приїхавши до владики, стала на порозі, вклонилася низесенько аж в самиї нозі. Закр. І. 117. Скриплять чоботи на нозіх. МУЕ. III. 89. в но́ги. Дать тягу, удрать. Которі в плач, а хто в ноги, — тілько залопотіло. МВ. (О. 1862. III. 62). Він мене канчуком, а я в ноги. Канев. у. нога́ за ногою іти. Медленно идти. Ішов захожий тихо, нога за ногою. Мир. ХРВ. 11. Обоє, похнюпившись, мовчки тягли нога за ногою. Мир. Пов. II. 49. придати ходи в но́ги. Поспѣшить. Чим дуж придав ходи в ноги. Мир. ХРВ. 9. до ніг упа́сти. Упасть въ ноги. КС. 1882. XII. 498. до ноги вирізати. Истребить до послѣдняго человѣка. Три дні різали усіх липован, геть чисто, до ноги вирізали... і ноги не осталось. КС. 1883. І. 60. Также: до ноги попродати — рѣшительно все продать (о домашнихъ животныхъ). Попродали худобу до ноги. О. 1862. X. 114. до ноги чоботи шити. Шить сапоги на каждую ногу на особую колодку, а не оба на одну. Гол. Од. 15. догори ногами. Вверхъ дномъ. Желех. Усе догори ногами поперевертав. задерти ноги. Окочуриться, околѣть. Желех. 2) сорочі но́ги. Раст. = остріжка. Вх. Пч. І. 10. Ум. ніженька, ніжечка, ніжка. Літом ніжкою, а зімою ручкою. Ном. № 559.
Поковзом нар. Скользя. Бим мужики бабу, та потім поковзом тягли. Прил. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОШТ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.