Відволода, -ди, ж. = відлига.
Зави́дько, -ка, м. = завидник. Завидько з заздрости нудився.
Задриґа́ти, -ґа́ю, -єш, гл. Заболтать ногами. Коли вліз у ту яму — тільки трошки ноги зверху, — да як задриґає ногами.
Зажира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. заже́рти, -жеру́, -ре́ш, гл. 1) Ѣсть, поѣсть. Хліб тиждень печений, та такий, що й зажерти не можна. 2) Пожирать, пожрать, сожрать. Зажер усе, нічого не зіставив. І жадав неситим духом увесь світ зажерти. Неправда увесь світ зажерла.
Ле́стощі, -щів, ж. мн. Лесть.
Перепочивати, -ва́ю, -єш, сов. в. перепочи́ти, -чи́ну, -неш, гл. Отдыхать, отдохнуть немного. Так виїхав, що не дав і коням гаразд перепочити. Перепочину, та й знов поїду.
Понагадувати, -дую, -єш, гл. Напомнить (многимъ). Понагадуй же їм, а то може хто забувся.
Прохання, -ня, с. Просьба. На моє прохання.... одгукнулись.
Телятник, -ка, м.
1) Пастухъ, пасущій телятъ.
2) Хлѣвъ для телятъ. Ум. телятничок.
Чинитися, -ню́ся, -нишся, гл.
1) Дѣлаться, происходить; становиться. Чинилося те у давню давнину. Чоловік чинится, давний, медвідь — старий.
2) Выдавать себя за кого. Він чиниться Христос, а йому грішка жінка ноги миє! як то так? — казали жиди.
