Баламутний, -а, -е. 1) Мутный, нечистый (о жидкостяхъ), то же, что и каламутний.
2) Непокойный, тревожащій.
Бальовий, -а, -е. Бальный.
Горі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Горѣть. Коли Бог не годить, то й огонь не горить. Без підпалу й дрова не горять. Гори́ть, як сліпи́й ди́виться, — совсѣмъ не горитъ. Як мо́кре гори́ть. Плохо, вяло идетъ работа., дѣло. Шку́ра гори́ть (на кому). Горячій, непосѣдливый (кто). 2) Быть въ жару, имѣть повышенную температуру (о больномъ). Болітимеш, горітимеш, смерти бажатимеш. 3) Блестѣть, горѣть. Погас місяць, горить сонце. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками бувало горить. Надо мною з своєю божою красою гориш ти, зоренько моя. 4) Пылать желаніемъ, сильно желать чего. До кужіля рука болить, до горілки душа горить. 5) Горю́-горю́ пень. Присловье въ игрѣ въ щітки.
Лощи́тися, -щу́ся, -щишся, гл. Блестѣть, лосниться. Стільчики, столики — все те новеньке, аж лощиться.
Огидити, -джу, -диш, гл. 1) Загадить. 2) Опорочить, обезчестить.
Помирити, -рю́, -риш, гл. Помирить. Може й Хмельницькому доведеться їх помирить. Пійди лишень помири їх.
Робочий, -а, -е. 1) Рабочій. Забіжиш до Марусі у робочу часину.
2) Трудолюбивый. Робоча як бджола. Паша Меланка не робоча, на ній сорочка парубоча.
Росприскувати, -кую, -єш, сов. в. роспри́скати, -каю, -єш, гл. Разбрызгивать, разбрызгать.
Смутно нар. Грустно, печально. В труби та в жоломійки смутно-жалібно вигравають. смутно себе ма́ти. Быть грустнымъ, печальнымъ, грустить, печалиться. Там сидить ясний соколонько, смутно має, жалібненько квилить-проквиляє. Козаки теє зачували, смутно себе мали, тяжко здихали. Ум. смутненько, смутнесенько. Було смутнесенько небозі.
Худак, -ка, м. Бѣдный, неимущій человѣкъ. Нехай багач дивиться, як худак живиться.
