Викохуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. викохатися, -хаюся, -єшся, гл.
1) Взлелѣиваться, взлелѣяться, воспитаться. Я виросла, викохалась у білих палатах.
2) Вырастать, вырости хорошо, взлелѣяться. Дарма, що в кріпацтві була, а голос викохався.
Відхасник, -ка, м. Valeriana officinalis L. V. minor.
Засо́бок, -бку, м. 1) Сборки на спинѣ полушубка вверхъ отъ таліи. Cм. засівний 2. 2) Задняя часть рубашки.
Засто́яний, -а, -е. Застоявшійся. Застояні стіжки, аж погнила солома.
Карбець, -бця́, м. Ум. отъ карб.
Кош, -ша, м. = кіш.
Муги́кати, -каю, -єш, гл. Пѣть подъ носъ, мурлыкать. Гуляв собі пренеповинний в саду та арію якусь мугикав стиха.
Набубня́віти, -вію, -єш, гл. 1) = набубні́ти. Уже горох добре набубнявів, — пора садити. 2) О древесныхъ почкахъ: раздуться предъ тѣмъ какъ распуститься. Бруньки набубнявіли на вишні, а де-не-де і листочки роспускає.
Попотіпати, -па́ю, -єш, гл.
1) Потрепать много (льна, конопли).
2) Поколотить, побить. Хиба який чорт попотіпа на досвітках.
Пристановище, -ща, с. Пристанище. Був собі безщасний Іван, да такий безщасний, що нема... ніякого пристановища йому ніде. Нема йому пристановища, ніхто не приймає.
