Відвічати, -ча́ю, -єш, сов. в. відвітити, -чу, -тиш, гл.
1) Отвѣчать, отвѣтить. Вовк... питає його: «Чого ти тут ходиш?» — Сірко одвіча.
2) Отвѣчать, нести на себѣ отвѣтственность, отвѣтить. Смійся, смійся, а за смішки плачем одвітиш. Гуляй, душа, у роскоші, — відвічаю. Він одвічає, а той остається у боці.
Заню́хати, -хаю, -єш, гл. Почуять носомъ. Занюхає ковбасу в борщі.
Звеселя́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. звесели́тися, -лю́ся, -ли́шся, гл. Радоваться, обрадоваться, возликовать. Як зрадувалась та звеселилась Петрикова мати: як діждемо літа та вродить жито, — буде з ким жито жати. Нехай предки звеселяться у забутих трунах.
Зви́дитися, -диться, гл. безл. Показаться. Се тобі... звидилось, що я хмурний.
Куропіння, -ня, с. Пѣніе пѣтуховъ. Учора я довго сиділа, аж до куропіння сидиш, все ждала, та ні, — не діждала.
Однозор, -ра, м. Одноглазый. Бог дав чоловіка: і сонливий, і заїка, однозор і шульга, перебита нога.
Походжати, -джа́ю, -єш, гл. Похаживать. Косарики косять, а вдівочка походжає, дрібними сльозами покоси поливає.
Хворостиння, -ня, с. То-же, что и хмиз? Пішов мужик одбувать свою панщину в ліс, збірать хворостиння.
Шубовтнутися, -нуся, -нешся, гл. = шубовснути. Позабірала я відра швиденько, витягла води, а одно шубовтьнулось у колодязь.
Щамбити, -блю, -биш, гл. Щепать.
