Вигадливий, -а, -е. 1) Изобрѣтательный.
2) Прихотливый. А жінка вередлива та вигадлива.
Відгонити, -ню, -ниш, гл.
1) = відганяти.
2) Отдавать, припахивать. Вода чимсь одгонить. Чим наївся, тим і відгонить. На сім дворищі.... від усього пусткою відгонить. Місцина справді стала пустирем одгонити.
Зазолоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Зазолотить.
Карлюка, -ки, ж. Крючокъ, загибъ на концѣ палки. Ум. карлючка.
Недугування, -ня, с. Болѣзнь.
Нозя, -зі, ж. дѣтск. Нога, ножка.
Од'ї.. Cм. отъ від'їдати до від'їхати.
Суло, -ла, с. Деревянная рукоять желѣзныхъ вилъ.
Тертка, -ки, ж. = тертушка. Ум. те́ртечка.
Устигати, -гаю, -єш, сов. в. усти́г(ну)ти, -гну, -неш, гл. Успѣвать, успѣть, поспѣть. Не встиг козак Нечай на коника всісти. Зараз Левка стали заганяти: насилу встигла йому Ївга подати сорочечку.
