Біляк, -ка, м. 1) Бѣлый по масти, одѣтый въ бѣлое. На ставі пишно лебедь плив, а гуси сірії край його поринали. — «Хиба отцей біляк вас з глузду звів?» — один гусак загомонів. 2) Родъ грибовъ. Як загадав боровик.... ой тим білякам да на войну йти. 3) Бѣлякъ-заяцъ. 4) Родъ черешенъ. 5) Встрѣчено только въ думѣ «Про Самійла Кішку»: (Паювали) златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. Значеніе неясно. переводить: «козаки, не вступившіе еще въ товариство, т. е. не посвященные въ званіе лицаря славнаго войска запорожскаго»; «козаки, ходившіе въ бѣлой одеждѣ». Кулишъ понимаетъ это слово въ смыслѣ простой, рядовой козакъ. «Лейстровик чи охочий? — Лейстровий, мосці-пане. — Біляк, чи отаман?» — З отамання. 6) Горшокъ безъ глазури изъ бѣлой глины.
Допта́ти, -пчу́, -чеш, гл. = топтати. Взулася в черевички та й по хаті допче. Ми півроку допчемо, нім осьмак найдемо.
Дрібу́шки, -шок, ж. мн. 1) Родъ игры: берутся вдвоемъ за руки и поставивъ носки къ носкамъ, кружатся, приговаривая: «дрібу-дрібу, дрібушечки!» 2) Танець, также мелкія па въ танцахъ. Ті «дрібушки» танцювали, ті садили гопака. Настя вийшла у танець.... виробляла дрібушки. 3) Мелко заплетенныя косы. Поплела коси у самі маленькі дрібушки і вінком на голову поклала. Не плети кісоньки утроє, заплети кісоньку в дрібушки. Ум. дріб́у́шечки.
Невтомливий, -а, -е. = невтомний. Наче благодать Божа допомагає невтомлива, невсипуща.
Неминуще нар. = неминуче. Вже ж його неминуще оддавати.
Погуркати, -каю, -єш, гл. Погремѣть, погромыхать, постучать.
Розумітися, -міюся, -єшся, гл. — на чому. Понимать, смыслить въ чемъ, знать толкъ въ чемъ. Він на тому не розуміється. Розуміється, як Мошко на перці.
Совісний 2, -а, -е. Добровѣстный, совѣстливый.
Теребити, -блю́, -биш, гл.
1) Чистить, очищать отъ шелухи, шелушить. Рання пташка носок теребить, а пізня очиці жмурить. Теребити хвасолю, горох, кукурузу.
2) Очищать поле отъ кустарниковъ, деревьевъ.
3) Всаживать. Котре кволе, то голови у діжку не теребить.
4) Ѣсть усердно.
5) Твердить, говорить постоянно. Що кому треба, той про те теребить.
Трібний, -а, -е. Нужный, необходимый. Ще мені самому ця книжка трібна.
