Бришкати, -каю, -єш, гл. Заноситься, чваниться, важничать, фуфыриться. Та ти не бришкай так! визвірився Грицько. Нікуди вже бришкати, усе пропив, що було. Тогді вже ніколи було гуляти та бришкати.
Вивідець, -дця, м. Въ орнаментѣ при раскрашиваніи мисокъ: кривая линія, идущая вдоль краевъ миски.
Гармидер, -ру, м. Шумъ, крикъ, тревога, безпорядокъ, смятеніе. Гармидер, галас, гам у гаї. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка.
Кибалка, -ки, ж. Родъ головного женскаго убора. Впрягла в ґринджолята павичку, сховала під кибалку мичку, щоб не світилася коса. (В старовину молода) в понеділок не очіпок, а кораблик мала, або білую кибалку любо надівала. Ум. киба́лочка. Крають китаєчку, зшиють кибалочку та на твою головочку. Он глянь на поріг, діво, несуть твоє діло: чіпчичок, кибалочку на твою головочку.
Найти́, -ся. Cм. находити, -ся.
Необходимий, -а, -е. Такой, котораго нельзя обойти. Як пійдуть дощі, дак грязь буде необходима.
Поволока, -ки, ж.
1) Ремни, шнурки на обуви.
2) Слѣдъ, оставленный тащимымъ предметомъ. Зрубали дерево і стали його волокти додому та й поробили поволоки, а лісничий поволокою вислідив. згрібають поволоки — послѣ протащеннаго, пронесеннаго сѣна сгребаютъ оставшееся по пути. Ум. поволі́чка, поволо́ченька.
Похибнути, -ну́, -не́ш, гл. Покачнуть.
Пронозуватий, -а, -е. Пронырливый.
Терпуг, -га́, м.
1) Напильникъ.
2) Инструментъ для сглаживанія концевъ гвоздей внутри сапога.
