Гарбариха, -хи, ж. Жена скорняка.
Далече́нько нар. Ум. отъ далеко.
Заревти́, -ву́, -ве́ш, гл. 1) Заревѣть, издать ревъ. Лев заревів. Арена звірем заревла. Ой заревло на порозі телятко. Пекельнеє свято по всій Україні сю ніч зареве. Море повстало і заревло. . Зашуміла вода й заревла. Заревла страшенна буря. Заревли великі дзвони. І знову ліри заревли. 2) Заревѣть, заплакать. Пройшла уже й Покрова, — заревла дівка як корова.
Змилка, -ки, ж. Ошибка.
Калиновий, -а, -е. Калиновый, изъ калины. Калинова вітка як рідная тітка. Догнав голуб сивую голубку на калиновій вітці. З-за темного дуба то калинова вітка витягнеться, то червоний кетяг горить як жар. Калиновий кисіль.
Лю́дськість, -кости, ж. 1) Человѣчество. 2) Гуманность, человѣчность.
Миги́чка, -ки, ж. = мжа.
Ніччу нар. Ночью.
Пообтріпувати, -пую, -єш, гл. Отряхнуть (во множествѣ).
Спекти, -чу, -чеш, гл. 1) Испечь. Пече наша, пече, спечи нам коровай ґрече! Не зітхай, — не остатнє ще спекли. 2) Изжарить. Спік чорне порося. Курочку спекла. Ту рибку скажіть, щоб спекли. 3) Сжечь (человѣка). Гетьмана, що на огні ляхи спекли. 4) — рака. Покраснѣть, сконфузясь. Офицерик трошки спік рака, що одвик по своєму розмовляти.
