Возитися, -жуся, -зишся, гл.
1) Возиться. Рубайсь, дерево, возись, дерево, й кладись.
2) Возиться, заниматься. Возиться, як кіт з салом.
Горобе́ць, -бця́, м. 1) Воробей. Веселий як горобець. Води — горобцеві по коліна. 2) Названіе вола цвѣтомъ подобнаго оперенію воробья. 3) Родъ орнамента на писанкахъ. Ум. Горо́бчик, горо́бчичок. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький.
Гря́зьки́й, -а, -е. Грязный (о дорогѣ, вообще о растворенной дождемъ землѣ). Грязька дорога. Калюжа грязька. Ой вийду й на вулицю, аж вулиця грязька.
Гули́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Соблазнять обманчивыми обѣщаніями, дурачить обѣщаніями. А ти все гулила, що він хлібця нам принесе. За вечерею бояре дружечок гулили: подавали їм почесну, а сами ковтали, або з рук їх яку небудь страву виривали.
Жар, -ру, м. 1) Жаръ. Тілько що ввійшли вони в баню, аж жар такий, що не можна. Так мене жар ухопив. 2) Раскаленные тлѣющіе угли. Одсадила, мов горщик од жару одставила. Так, як на мене жаром сипнуло. Зося сиділа червона, як жар. Ум. жаро́к, жаро́чок.
Колотушка, -ки, ж.
1) Ум. отъ колотуша.
2) = колотівка.
Обставляти, -ля́ю, -єш, сов. в. обставити, -влю, -виш, гл.
1) Обставлять, обставить. Склав собі капличку і обставив її хрестиками.
2) Окружать, окружить. Хату своїм військом у три ряди навкруги обставив.
Порозв'язуватися, -зуємося, -єтеся, гл. То-же, что и розв'язатися, но о многихъ.
Усихати, -хаю, -єш, сов. в. усох(ну)ти, -хну, -неш, гл. 1) Засыхать, засохнуть. Не принялись три ясени, тополя всихала. Верба усохла, похилилась. 2) Усыхать, усохнуть, отсыхать, отсохнуть. Бодай тобі, вражий сину, права рука всохла.
Хабарій, -рія, м. = хабарник.
