Вишній, -я, -є. Верхній. Подивися, моя доню, в вишнюю кватиру.
2) Вышній. Господи вишній, чи я в тебе лишній?
Відпасти Cм. відпадати.
Клішонегий, -а, -е. = клишоногий. Плугаторі клишоногі.
Кривина, -ни, ж. Кривизна. Положи дерево кривиною втру.
Освінути, -ну́, -не́ш пр. освів, освіла,, гл.
1) Разсвѣтъ, начаться разсвѣту. Тут будемо ночувати, дочко, а завтра, як Бог освіне, поїдемо дальш у дорогу.
2) Встать, находиться при разсвѣтѣ, освѣтиться. Осмеркла у батенька, а освіла у свекорка. Рано встав, — на порозі освів (иронія). Берегом, берегом (гілка) Дуная приплила, у Марині на столі освіла. На завтра бодайсь не освів! Пожеланіе не увидѣть свѣта завтрашняго дня, т. е. пожеланіе смерти.
3) Выздоровѣть. Був слабий — тепер мало освів.
Подоптати, -пчу, -чеш, гл. Потоптать. Ой Ганнусю душенько, що шавлія подоптана? Боні ся розбрикали, шавлію подоптали.
Просвіток, -тку, м.
1) Просвѣтъ; проблескъ; бликъ.
2) Отрада, душевный покой; свобода. просвітку за ним нема. Нѣтъ житья, покоя за нимъ. просвітку не дає. Докучаетъ, преслѣдуетъ неотступно. По вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам.
Ремінь, -ню, м. 1) Ремень. З вас деруть ремінь, а з їх, бувало, й лій топили. 2) Кожа выдѣланная, сапожный товаръ. Оце купив реміню чоботи пошию. 3) Широкій кожаный поясъ съ сумочкою при немъ и пр. Брат посяг у ремінь та й виймив мені сороківця. Ум. ремінець, ремінчик. Лучче своє личко, як чужий ремінець.
Розбовкатися, -каюся, -єшся, гл. Раззвониться.
Скорбний, -а, -е. Скорбный. І думу скорбную мою твоїй душі передаю.
