Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

котючий

Котючий, -а, -е. 1) Легко катящійся. Бач, які котючі гроші — швидко вже й роскотились. — Котючий вітер низався поміж деревом безлистим. МВ. ІІ. 113. 2) Плодовитый (о животныхъ).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 293.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОТЮЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОТЮЧИЙ"
Забулькоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Сильно забульчать. Шубовсть у воду! тільки забулькотіло. Харьк. Чоп як відіткнувся, вода й забулькотіла у човен. Стор. І. 82.
Згли́бити, -блю, -биш, гл. Понять, постигнуть до глубины. Добре зглибив дітську натуру. О. 1862. І. 74.
Надужива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. надужи́ти, -живу́, -ве́ш, гл. Злоупотреблять, злоупотребить.
Нявкати, -каю, -єш, гл. 1) Мяукать. 2) Кричать (о совѣ).
Ошукач, -ча, м. = ошуканець.
Проплакати, -чу, -чеш, гл. 1) Проплакать. 2) Выплакать. Висохну од жалю і проплачу очі, тебе не забуду а ні вдень, ні вночі. Чуб. V. 264.
Прямець, мця́, м. Прямая линія. Ось дивись на крокву! ба, де прямець од крокви. Волч. у.
Сестрінка, -ки, ж. = сестріниця. Желех.
Сплюща, -щі, ж. Ливень, проливной дождь. Вх. Зн. 65.
Торохтело, -ла, с. Деревянный колокольчикъ на шеѣ коровы, вола. Зміев. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОТЮЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.