Вирва, -ви, ж. Взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ. Оце писарь вирви хоче, тим зразу й не дає білета. За десятину землі панові одкосити дві, та ще вивезти десять купок гною, — то се вже гній буде вирва. Хотіла баба вирви, та усилу сама вирвалась. То Шеверенко Олекса, в перших брат Наталі, здумав вирви домагаться, як москаль медалі. Заморившись, запалившись кинувся із хати, молодую, як ведеться, Талю продавати.... Кинули мерщій півкіпник срібний на одплату. Три вирви в шию і міх кулаччя. У три вирви. Въ шею. І самого Енея-пана в три вирви вигнали відтіль.
Відничок, -чка, м. Ум. отъ відник.
Гидосвітний, -а, -е. То же, что и гидкий, гидозний, гидючий, но еще хуже, омерзительный. Така гидосвітна, що й кінця нема.
Зусім нар. Совсѣмъ. Нехай, нехай, — та й зусім занехай.
Ма́яти, -маю, -єш, гл. 1) Развѣваться. Через улицю гай, гай, моя кісочка май, май! Стрічки мають в синьому небі. 2) Колыхать, колыхаться. Вітер віє, гілля має. Ой високо клен-дерево має. 3) Махать. Соловейко летить, крильцями має. 4) Виднѣться; мелькать. Орися росла собі, як та квітка в городі: повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі в старого сотника.
Полозюк, -ка, м. = полоз 2.
Притхля, -лі, ж. Затхлость. Одганя вода притхлею.
Смоктання, -ня, с. Сосаніе.
Ухватити, -чу, -тиш, гл. = ухопити. Вовк ухватив дитину і несе. Біжить же він гайним пеклом, вхвативши смутку.
Чверщок, -шка, м. = цвіркун.
