Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кіпочка

Кіпочка, -ки, ж. Ум. отъ копа.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 245.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІПОЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІПОЧКА"
Авди́тор, -ра, м. 1) Ученикъ, назначенный для выслушиванія уроковъ товарищей. Левиц. І. 152. 2) Авдиторъ. У Чернівцях в кам'яниці, в широкій кімнаті, сидять штири официри у білих кабатах — сивий майор напереді, за столом авдитор. Федьк. ІІІ. 146.
Домліва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. домлі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Довариваться, довариться. Мясо домліває.
Корчага, -ги, ж. Глиняный сосудъ съ узкимъ горлышкомъ для водки. Вх. Зн. 28.
Надкоси́ти Cм. надкошувати.
Обрамка, -ки, ж. = облямівка.
Орішення, -ня, с. соб. Орѣховыя деревья. Зеленее орішення по двору. Грин. III. 534.
Припослідок, -дку, м. Конецъ. Преимущ. въ выраженіи: на припослідку. Въ самомъ концѣ, послѣ всего. На припослідку виходе биться той Іван. Грин. І. 182.
Риґівниця, -ці, ж. У ткачей: дощечка съ отверстіями для вставки въ нихъ концевъ начиння или блята, когда сквозь послѣдніе пропускаютъ нити основы; риґівниці бываютъ при этомъ подвѣшены. Конст. у.
Третний, -а, -е. Относящійся къ трети, разсчитываемый по третямъ. Шейк.
Тупотання, -ня, с. Топотъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КІПОЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.