Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кінчання

Кінчання, -ня, с. Окончаніе.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 245.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІНЧАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІНЧАННЯ"
Аґу́! Аґу́сі! меж. Ласкательное обращеніе къ маленькимъ, преимущественно груднымъ дѣтямъ. Аґу, Івасю, аґу, не плач!
Гніватися, -ваюся, -єшся, гл. Гнѣваться, сердиться. Не гнівийся, дівчинонько, що я не займаю. Мет. 106.
Голоднянка, -ки, ж. = голодниця. Желех.
Дибуля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Идти очень медленно. Ондечки старий дибуля. Черниг. г.
Зап'ясти́, -ся. Cм. запинати, -ся.
Згоржа́ти, -жа́ю, -єш, гл. = згорджати.
Кнап, -па, м. Ткачъ. Вх. Лем. 425.
Мишеня́, -ня́ти, с. Мышенокъ. Дивись: миша, миша... Несе у Київ мишенят. Шевч. 351. Ум. мишенятко. А мишенятко під вербою почуло, що мнясце пахтить. Гліб. 62.
Ницак, -ка, м. Низкій душею человѣкъ; низкопоклонный льстецъ. К. Бай. 75. Покиньте зараз римських ницаків. К. ПС. 95.
Позазичати, -ча́ю, -єш, гл. Занять (во множествѣ, о многихъ).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КІНЧАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.