Виклик, -ка, м. 1) Вызовъ. 2) Крикъ, восклицаніе. Виклик, вигук роскотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків.
Винаходити, -джу, -диш, сов. в. винайти, -йду, -деш, гл.
1) Отыскивать, отыскать, разыскать.
2) Открывать, открыть; изобрѣтать, изобрѣсти.
До́мисел, -слу, м. Догадка, предположеніе.
Мжи́ти, мжить, гл. безл. Мороситъ (о дождѣ).
Нали́сник, -ка, м. 1) Блинчикъ. Божі онучі розводяться на молоці — нестемнісінько, як налисники московські. 2) да́ти нали́сника. Въ переносномъ смыслѣ: ударить (по лысинѣ, головѣ?). Не йди, бідо, по мисках! а б'ють біду по висках! Пішла біда до мисника, і там дано налисника; пішла біда до груби, — і там дано у груди и т. д.
Намо́вина, -ни, ж. = намова 1. Не любив Роман жони із людської намовини.
Одш.. Cм. отъ відшахнутися до відшумувати.
Підстрибнути Cм. підстрибувати.
Повихнути, -ну, -неш, гл. Свихнуть. Се злий знак, особливо для парубків; таким приповідають, що повихнула твоя дівка ногу, т. е. сошла съ пути нравственности.
Скапати Cм. скапувати.
