кінниця

Кінниця, -ці, ж. Конюшня. Коники іржуть у кінниці. Н. п. Ум. кінни́чейка, кінниченька, кінни́чка. Коничка вставте до кінничейки. АД. І. 37. Коники возьте до кінничейки. Гол. II. 82. Суть в вас коники у три кіннички. Гол. II. 3.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 245.

Випадкові слова

Поволоцьки нар. Волоча. Як піймав ню за коси та поволоцьки через подвірря. Камен. у.

повністю...

Навідже́ний, -а, -е. = навіжений. Навіджена синиця щигля покидає. Чуб. V. 1124.

повністю...

Докупа́ти Ii, -па́ю, -єш, сов. в. докупи́ти, -плю́, -лиш, гл. Докупать, докупить, прикупить. Трохи не стане деревні на хату, треба докупити.

повністю...