кістяк
Кістяк, -ка́, м. 1) Скелетъ или часть его. Кістяки тлітимуть собі в домовині до страшного суду. Вирветься злющий з домовини та й задушить живу людину руками-кістяками. Кінську голову, костяк на порозі положить. 2) Греческій орѣхъ. 3) Сѣрый рѣчной ракъ съ широкими клешнями. Cм. залізняк.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 246.
Том 2, ст. 246.