Волинка, -ки, ж. Жительница Волыни. Ум. волиночка. Татари ідуть, волиночку везуть.
Ворог, -га, м. Врагъ. В щасті не без ворога. З одним Богом на сто ворог. Ум. ворі(о)женько.
Карабін, -на, м. = карабин. Стан солдатський, вус козацький, карабін до того. Ум. карабінчик. Вже ж мому рідну сину карабінчик дали.
Маца́, -ци, ж. Опрѣсноки у евреевъ.
Мости́ти, мощу, -стиш, гл. 1) Стлать, настилать, мостить, укладывать. Ой позволь, пане, землю міряти, землю міряти, мости мостити. Мати почала мостити сіно в кутку ни столі. Переносно: стараться уладить дѣло. Бачить чоловік, що не переливки: уже і сяк, і так мостить, щоб одкоснулась причепа. Также переносно: твердить то-же самое. «Розумний не стратить надії», — я йому, — «треба сподіватись, живши». — Поки не зрадять, — знов мостить він. 2) Вить, устраивать гнѣздо. Журку, журку, та малий жайворонку, не мости гнізда кого бистрого Дніпра. Ось на липині й гніздечко мостить Божа птичка. Миша... гніздо мостить. 3) Колотить, бить. Як почне мостить, то й місця живого не зоставить. 4) мостити постоли. Дѣлать постоли, сандаліи. Сіла собі на столці, мостить собі постолці. Ой у тій хижці парубочки сидять, постольці мостять.
Натуга, -ги, ж. Напряженіе, усиліе. Натугою. Съ усиліемъ. Дірка така була, що влізти можна було натугою, а так не влізеш.
Приведенція, -ції, ж. Приключеніе.
Ряделце, -ця, с. Ум. отъ рядло.
Тягучий, -а, -е. Который тянется, растяжимый, упругій, эластичный. Тягуче кісто — коржа не можна роскачать: що роскачаю, то воно знов збіжиться.
Цуп! меж. Цапъ! Цуп-луп та й в кишеню.