Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кірка

Кірка, -ки, ж. Ум. отъ кора. 1) Кожица, корка плодовъ. На запіканку корінькову купив кубеби, калгану... і свіжу кірку із лимон. Мкр. Г. 69. 2) Сандалъ. Крашанки галунють, а тоді варють у кірці. Конст. у. 3) Подборъ, каблукъ. Убере було мене дядина, в дрібушки поплете, стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. (О. 1861. VI. 19).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 245.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІРКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІРКА"
Відпльовуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. відплюватися, -плююся, -єшся, гл. Отплевываться, отплеваться. Як перейде (піп) дорогу — щастя не буде, хиба відплюєшся. Ном. № 13383.
Заколиса́ти Cм. заколисувати.
Зачі́суватися, -суюся, -єшся, сов. в. зачеса́тися, -чешу́ся, -шешся, гл. Зачесываться, зачесаться, причесываться, причесаться.
Напла́вистий, -а, -е. = наддуристий. Вх. Зн. 39.
Письменництво, -ва, с. Писательство; сочинительство; письменность. К. ПС. 84.
Прив'язувати, -зую, -єш, сов. в. прив'язати, -жу, -жеш, гл. Привязывать, привязать. Прив'язала коня до берестонька. Мет. 19.
Сироватень, -тня, м. пт. Лунь. Мнж. 192.
Упокоюватися, -коююся, -єшся, сов. в. упокоїтися, -ко́юся, -їшся, гл. Успокаиваться, успокоиться. Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось. Мир. ХРВ. 349.
Харьківщина, -ни, ж. Харьковская губернія. Шейк.
Шерсть, -ти, ж. 1) Шерсть. Собака тоді була гола — без шерсти. Драг. 1. Гладив, гладив за шерстю, та як почав і проти шерсти. Ном. 2) Шероховатость кожи у малыхъ дѣтей. Мил. 32.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КІРКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.