Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кінчик

Кінчик, -ка и кінчичок, -чка, м. Ум. отъ кіне́ць.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 245.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІНЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІНЧИК"
Билець, -льця, м. = билень = бич 2. Kolb. І. 64.
Борознувати, -ную, -єш, гл. Бороновать. Сєм синов оре, сєм борознує. Чуб. V. 821.
Жебра́к, -ка́, м. Нищій. Не пішла дівка за козака, тілько пішла за жебрака. Чуб. V. 915.
Зсукати Cм. зсукувати.
Кошарище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ стояла кошара. Желех.
Пасічниця, пасішниця, -ці, ж. Жена пасічника.
Перетнути, -ну́, -не́ш, гл. = перетяти.
Розмовини, -вин, ж. мн. Разговоры. Затирала свій смуток тушкуванням з молодичих розмовин під церквою. Г. Барв. 152.
Товстючий, -а, -е. Очень толстый, очень жирный. Шейк.
Туркотання, -ня, с. 1) Воркованіе. 2) Ворчаніе. 3) Толкованіе одного и того же. 4) Стукъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КІНЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.