Відволікати, -каю, -єш, сов. в. відволокти, -чу, -чеш, гл. Оттаскивать, оттащить, оттягивать, оттянуть.
Добря́га, -ги, м. Добрый человѣкъ, добрякъ. А сі добрі люде найдуть тебе етюде: і на тім світі, добряги, тебе не забудуть.
Забідні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Обѣднѣть. Буває, що бідний забагатіє, а багатий забідніє.
Кіт, -кота, м.
1) Котъ. Є сало, та не для кота.
2) Кіт і мишка. Родъ дѣтской игры. Ум. ко́тик, ко́тичок, коток, коточок, котусь.
Навтина́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Отрубить (во множествѣ). 2) Наурѣзывать.
Накрасува́тися, -су́юся, -єшся, гл. 1) Покрасоваться вдоволь. Старша дочка... іще не охмається й заміж: я, каже, татусю, погуляю в тебе, надівуюсь і накрасуюсь. 2) Зацвѣсти (о хлѣбныхъ злакахъ). Вже жито накрасувалося. 3) Cм. напрасовуватися.
Недбайливо нар. = недбало.
Случка, -ки, ж. = случай. Я й не знала, що їй така случка случилась, та й приходю до неї, а вона й каже, що и побито.
Уквітувати, -тую, -єш, гл. = уквітчати. Ми Химочку уквітували, щоб люде не пізнали.
Шпортання, -ня, с.
1) Ковырянье.
2) Возня съ чѣмъ либо.
