Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кіньський

Кіньський, -а, -е. Лошадиный, конскій. Уже почав він землю кіньським копитом орати. Макс. Шкуратяні подушечки, напхані кіньським волосом. Ком. І. кіньська м'я́та. Раст. а) Полевая мята. Mentha arvensis; б) Lamium amplexicalle. L. ЗЮЗО. I. 126. кі́ньський щаве́ль. Раст. Rumex obtusifolius. ЗЮЗО. І. 178.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 245.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІНЬСЬКИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІНЬСЬКИЙ"
Горди́ня, -ні, ж. 1) Гордость, чванливость. Як з мужика пан, то і гординя. Ном. № 1267. 2) Гордость, то, чѣмъ можно гордиться. Волики мої круторогі, гордине наша, товариші наші. Г. Барв. 141. 3) Гордый человѣкъ. Чи правда, що тая гординя та в тобі закохався? МВ. (О. 1862. ІІІ. 48).
Домови́на, -ни, ж. 1) Гробъ. Шевч. 47. Ой же казав пан Каньовський дерниць накупити, молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428. 2) Гробница. Стоїть в селі Суботові на горі високій домовина України широка, глибока. Шевч. Ум. домови́нка. От уже і домовинку принесли новеньку. МВ. І. 101.
Каптанчик, -ка, м. Ум. отъ каптан.
Мо́нька, -ки, ж. Ум. отъ мо́ня.
Навісти́ти Cм. навіщати.
Паужіня, -ня, с. То, что высыпается изъ подъ пауза. Вх. Лем. 447.
Підгерстя, -тя, с. = підгейстер. АД. II. 27.
Племфа, -фи, ж. = пинхва. Племфи дали. КС. 1882. XII. 625.
Плодник, -ка, м. Матка. Вх. Уг. 259.
Тискати, -каю, -єш, гл. Сдавливать, сжимать, стискивать.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КІНЬСЬКИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.