Вінчик, -ка, м. Ум. отъ вінець.
Вогонь, -гню, м. = огонь. З вогню та в поломінь. Хоч вогню до нього прикладай (запекле таке). Коли Бог не годить, то й вогонь не горить. Викресати вогню. Ум. вогник, вогничок, вогоник. У лісі вогоник блима.
Дорні́нка, -ки, ж. Топоръ на длинномь топорищѣ для срубыванія деревьевъ, названный по мѣсту (Дорна-Ватра) изъ. котораго такіе топоры доставляются.
Дру́жбити, -блю, -биш, гл. Быть дружбою, шаферомъ на свадьбѣ. Було б тобі не дружбити, було б тобі свині пасти. Насмѣшл. свад. пѣсня.
Єрепу́д, -да, м. Малорослый, но тяжелый человѣкъ.
Заґерґотіт́и, -ґочу́, -чеш и -тиш, гл. = заґелкати.
Охотливий, -а, -е. = охочий. Найбільше було дітвора охотлива слухати мене.
Позавистувати, -тую, -єш, гл. — на що = позавидувати. Позавистував на пшениченьку.
Поразити, -жу, -зиш, гл.
1) Поранить. Поражені руки, робити нічого не можна.
2) Укусить. Софія ( — гадюка) поразила худобу.
Узімі, взімку, нар. Зимой. Хто еліті гайнує, той взімі голодує.
