Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кірчик

Кірчик, -ка, м. Ум. отъ коре́ць. Вх. Лем. 424.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 245.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІРЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІРЧИК"
Закося́нин, -на, м. Въ свадебномъ ритуалѣ закося́нами называются тѣ лица, которыя отвозятъ новобрачную къ новобрачному — за косо́ю ї́дуть. Черниг. у.
Кла м. мн. = ікла. Cм. ікол. Желех.
Мертв'які́в, -ко́ва, -ве Мертвецу принадлежащій. Все тіло мертв'якове було поколоте та порізане косою. Грин. II. 99.
Повзувати, -ва́ю, -єш, гл. Обуть (многихъ). Пани повзувані, сліди ваші босі. Ном. № 1183.
Позурочувати, -чую, -єш, гл. Сглазить (многихъ). Дітей мені позурочувала. Богодух. у.
Правдомовець, -вця, м. Человѣкъ, говорящій правду.
Приймаченько, -ка, м. Ум. отъ приймак.
Скочки нар. Вскачь, галопомъ. Коні бігли скочки. Екатер. у.
Устромити, -ся. Cм. устромляти, -ся.
Шталтити, -чу, -тиш, гл. Итти, подходить, приличествовать. До ції свити ця підшивка не шталтить. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КІРЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.