Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кінчити

Кінчити, -ся. Cм. кінчати, -ся.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 245.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІНЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІНЧИТИ"
Гакання, -ня, с. Частое повтореніе вопросит. меж. га.
Двигті́ння, -ня, с. Сотрясеніе, дрожаніе.
Ди́хало, -ла, с. Дыхательное горло. Ум. Ди́хальце.
Доказа́ти Cм. доказувати.
Долуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. долучи́ти, -чу, -чиш, гл. Прибавлять, прибавить.
Мо́лодь, -ді, ж. Молодежь. Нехай гуляє молодь, більш копи лиха не буде. Ном. № 12565. А зосталась дома тільки молодь, що літать не вміє. К.
Невірненький, -а, -е., Ум. отъ невірний.
Правдиво нар. 1) Правдиво, справедливо. Правдиво ви свідкуєте. Єв. Л. XI. 48. Перед Богом стою і кажу правдиво. Чуб. V. 376. 2) Истинно.
Приглянутися Cм. приглядатися.
Прячкати, -каю, -єш, гл. Застегивать пряжкой. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КІНЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.