Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кінник

Кінник, -ка, м. = кінниця. Шух. І. 185.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 245.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІННИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІННИК"
Ба́лухи, -хів, мн. 1) Выпученные глаза. 2) Заячьи глаза. Вх. Пч. II. 6.
Вдівонька и вдівочка, -ки, ж. = удівонька, удівочка.
Відбережний, -а, -е. Съ берега на море дующій (о вѣтрѣ). Одбережний вітер. (Стрижевск.).
Війтівство, -ва, с. Должность війтова.
Замі́стя, -тя, с. За́городье, предмѣстье. КС. 1887. VI. 485.
Підкидання, -ня, с. Подбрасываніе, подкидываніе.
Підпомагач, -ча, м. Помощникъ. Борз. у. К. Кр. 25.
Пузиревий, -а, -е. Пузиревим салом намазують шиї волам.
Ревнивий, -а, -е. Ревнивый; придирчивый. Чуб. V. 604. Мил. 145. Тільки дав мені Бог да ревнивого мужа. Чуб. V. 565. В мене свекруха ревнива, ще й до ділечка лінива. Чуб. V. 691.
Фітчик, -ка, м. = фітик. Вх. Лем. 477.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КІННИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.