Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кільчик

Кільчик, -ка, м. Ум. отъ кілець.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 244.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІЛЬЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КІЛЬЧИК"
Відусюди нар. = відусіль. Мнж. 60.
Лементува́тися, -туюся, -єшся, гл. Хлопотать, суетиться. Полт. г.
Нинечканар. = нині. Вх. Зн. 41.
Обмочити Cм. обмочувати.
Підвоїводський, -а, -е. Принадлежащій помощнику воеводы. Увіходе Ст. Хмелецький з підвоїводським почтом. К. ПС. 33.
Позруйновувати, -вую, -єш, гл. Разорить, разрушить, развалить (во множествѣ).
Покатувати, -ту́ю, -єш, гл. Подвергнуть истязанію, помучить. Ой, ой він мене... покатує. Чуб. V. 617.
Приспа, -пи, ж. = призьба. І дід, і баба у неділю на приспі вдвох собі сиділи. Шевч. 100.
Турчин, -на, м. Турокъ. Оттаке то! тяжко, тату, із своєї хати до турчина поганого в сусіди прохатись. Шевч. Ум. турчи́нонько. Гол. І. 50.
Щет, -ти, ж. = щеть. Вх. Лем. 487.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КІЛЬЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.