Верблик, -ка, м. Принадлежность уздечки, — задвижки, удерживающія съ обѣихъ сторонъ уздцы, вкладываемыя въ ротъ лошади.
Гілляка, -ки, ж. Вѣтвь, большая вѣтвь. Нагинай гілляку, доки молода.
Гри́з, -зу, м. Смѣшанная съ дертю и мякиною соль, которую даютъ овцамъ.
Кита, -ти, ж. 1) = ки́тиця. Въ слѣдующ. примѣрѣ употреблено, повидимому, въ значеніи: султанъ, перья на головномъ уборѣ: Кита біла, кивер чорний, хлопець гожий і моторний. (Но Cм. этотъ-же примѣръ при словѣ китель). 2) Хвостъ лисицы. Cм. китюх. 3) = китайка? Один на собі каптан має та з під того жовті та чорні кити видирає. (Въ друг. вар. здѣсь: китайку видирає.
Пообкладатися, -даємося, -єтеся, гл. То-же, что и обікластися, но о многихъ.
Пустіти, -тію, -єш, гл.
1) Пустѣть. Пустіє в хаті, в коморі і на дворі без хазяїна.
2) Пустовать.
Руненце, -ця, с. Ум. отъ руно.
Самовправа, -ви, ж. Самоуправіе.
Устелятися, -ляюся, -єшся, сов. в. устелитися, -люся, -лешся, гл. Устилаться, устлаться, покрываться, покрыться, укрыться. Я морозу не боюся, листом устелюся. Гарна дорога встелилась за ніч (ночью шелъ снѣгъ).
Утаюватися, утаююся, -єшся, сов. в. утаїтися, утаюся, -їшся, гл. Утаиваться, утаиться, скрываться, скрыться. Постав я тайно, а од тебе не утаїлись мої кості.
