Кипень, -пню, м. Кипятокъ. Кипнем її... спарив.
Куди нар. Куда. Нема куди прихилиться. Куди кінь з копитом, туди жаба з хвостом. хоч куди. Куда угодно. куди видно втікає. Убѣгаетъ безъ оглядки. куди далі. Чѣмъ дальше. Чоловік мій куди далі, то все хмурнійший ходить. куди тобі! Сокращено изъ куди тобі до його, до того, т. е. первоначально: гдѣ ужъ тебѣ! далеко тебѣ до!... Теперь куди тобі употребляется, чтобы подчеркнуть значительность чего-либо: такий великий виріс, що куди тобі! Пригодилось мені і куди тобі! Чаще употребляется въ цѣломъ рядѣ ироническихъ выраженій. Куди тобі, який великорозумний! Так запишалась, що куди тобі!
Обріка, -ки, ж. Обѣтъ, обѣщаніе. Коли вже я дала обріку, то мушу йти пішки до Київа, а не їхати.
Огуд, -ду, м. = огудиння. Соняшники, кущі, огуд всякий.
Позасмалювати, -люю, -єш, гл. Обжечь, опалить (во множествѣ). Йде чоловік з десяток пішо без ратищ і без усього, а тілько колки позасмалювали та й ідуть.
Припорядитися, -джуся, -дишся, гл. Принарядиться; украситься; привести себя въ порядокъ.
Пупчик, -ка, м.
1) Ум. отъ пуп.
2) мн. Родъ узора въ вышивкѣ.
Сількісь, сількось, нар. Ладно, все равно, согласенъ. Та вже сількось, нехай бють. Та сількось, каже, мені, однаково тягать той год.
Укрівавлювати, -люю, -єш, сов. в. укрівавити, -влю, -виш, гл. Окровавливать, окровавить. Чого в тебе, Янку, ручка вкрівавлена?
Шкодувати, -ду́ю, -єш, гл.
1) Жалѣть. Усі його.... шкодують. Так шкодував я за тією куркою, що лис ухопив.
2) Вредить, причинять вредъ. Твої гріхи таким, як ти, шкодують.
