Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безушча

Безушча, -ча́ти, с. Горшечокъ съ оторваннымъ ухомъ. Вх. Зн. 30.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 47.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗУШЧА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗУШЧА"
Векати, -каю, -єш, гл. 1) Издавать звукъ: ве. Желех. 2) Выражать отвращеніе. 3) Рвать, имѣть рвоту.
Косатка, -ки, ж. Раст. Aconitum napellus. Вх. Лем. 427.
Купайловий и купаловий, -а, -е. Относящійся къ купалу, купальскій. Купалове огнище. K. ДС. 4.
Напу́катися, -каюся, -єшся, гл. Настучаться (въ дверь).
Обрятовувати, -вую, -єш, сов. в. обрятува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Спасать, спасти, оборонять, оборонить. Харьк. у.
Пообсмажувати, -жую, -єш, гл. Обжарить (во множествѣ).
Тетеронька, тетерочка, -ки, ж. Ум. отъ тетера.
Тинина, -ни, ж. Колъ изъ плетня.
Ше нар. = ще. Батька ше на світі не було. Мнж. 123.
Шкаред, -ди, ж. = шкарідь. Вх. Лем. 485.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЗУШЧА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.