Бировити, -влю, -виш, гл. Быть сельскимъ судьей.
Божий, -а, -е. 1) Божій, божескій. Божа воля, Божа й сила. Усе Божеє, тільки гріхи наші. 2) — дім. Церковь. Завтра Головосіка — треба йти до Божого дому. 3) божа мати. Богоматерь. 4) божий дар. Причастіе. До Божого дару з чортовими ногами. 5) боже дерево = біждерево. 6) божа постіль. Смертный одръ. Скоро мати старая, лежачи на Божій постелі, сина вздріла, на своє лице хрест собі положила. 7) божа пташка. Пчела. 8) божа роса. Молоко. За Божую росу не беруть грошей. 9) божа ручка. Раст. Primula officinalis L. 10) на божій дорозі. При смерти. У три дні занедужала, а вже й на Божій дорозі. 11) божу хвалу за хвіст тягти. Звонить въ колокола (насмѣшл.). 12) на боже дати. Дать на службу церковную, на молебенъ. Тра занести до церкви на Боже, Миколаю. Дала на Боже карбованця. 13) іди ж ти в божу путь. Иди съ Богомъ. 14) святий та божий. Говорится о человѣкѣ, прикинувшемся кроткимъ и добродѣтельнымъ.
Вісточка, -ки, ж. Ум. отъ вість.
Гра́ба́рський, -а, -е. Принадлежащій или свойственный землекопу.
Дев'ятде́ник, -ка, м. У жителей галицк. покутья: бранное прозваніе мазуровъ, которые будто бы 9 дней послѣ рожденія бываютъ слѣпы.
Невзгодина, -ни, ж. Невзгода. От же й пройшли-ізійшли злиї невзгодини. Слово это находится въ фальсифицированной думѣ «Битва Чигиринская», напечатанной впервые Срезневскимъ
Погарь Мѣсто, на которомъ сожженъ лѣсъ.
Точило, -ла, с. Точило, точильный камень. Наляга, мов коваль на точило. Ум. точи́льце.
Усиновлення, -ня, с. Усыновленіе.
Шквиря, -рі, ж. Снѣгъ съ вѣтромъ. У полі така шквиря, що й їхати не можно, не то йти. Ось як воно співається!... Не так як ти, мов коза в шквирю. Під дощ, під сніг, під шквирю.
