Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бербівка

Бербівка, -ки, ж. Родъ деревяннаго сосуда. Угор.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 50.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕРБІВКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕРБІВКА"
Жва́хтати, -таю, -єш, гл. = жвакати.
За́ткално, -на, за́ткало, -ла, с. Затычка изъ тряпокъ, которой затыкаютъ дымовую трубу вмѣсто вьюшекъ. Чуб. VII. 381. Вас. 193. Бо на парубках шмаття — то міх, то ряднина, з заткала шапка, з клочча поясина. Чуб. ІII. 34. Мій верх і заткало. Ном. № 2575.
Килавець, -вця, м. Человѣкъ больной грыжей. Желех.
Лозовець, -вця, м. = лозівка. Вх. Пч. II. 14.
Мотору́ха, -хи, ж. Живая, дѣятельная женщина, воструха. Конст. у.
Напе́рсниця, -ці, ж. = наперстник 2Шух. І. 138.
Новенький, -а, -е., Ум. отъ новий.
Обтіпати Cм. обтіпувати.
Оцапіти, -пію, -єш, гл. Одурѣть. Сим. 12.
Прапір, -пору и -ра, м. Знамя. К. Дз. 106. На могилі прапір устромили, славу козацьку учинили. Дума. Ум. прапірок, прапорець.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕРБІВКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.