Дев'я́тник, -ка, м. Девятый четвергъ послѣ Свѣтлаго Праздника.
Дурни́й, -а, -е. 1) Глупый. Заткне тебе за шапище, за дурную головище. Хто дурнішний — чи пани, чи прості люде? — Пани сами по собі дурні, а ми сами сами по собі. Лучче з розумним згубити, як з дурним знайти. Да дурна була дівчинонька, що так ісказала. дурни́й ро́зум. Глупость; глупая голова. Дурний свій розум проклинаю, що дався дурням одурить. Ти, козаче молоденький, дурний розум у тобі. з дурно́го ро́зуму. По глупости. дурне́ бала́ка. Глупости говорить. дурне́ ко́лесо. Весенняя игра. по дурно́му. Напрасно. 2) Бѣшеный (о собакѣ). Дурна собака наших собак покачала. Ум. дурене́нький, дурне́сенький. Раденький, що дурненький.
Ду́сатися, -саюся, -єшся, гл. Дуться, сердиться. Ото вже та Параска: сказала їй трохи правди, — вже й дусається і не дивиться на тебе.
Дя́динин, -на, -не. Принадлежащій дя́дині.
Зуверіти, -рію, -єш, гл. Покоробиться. Зуверіли дощки.
Кричма нар. Крича.
Наґвалтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Надѣлать шуму, крику.
Неслушно нар.
1) Ненадлежаще.
2) Несправедливо.
Половничник, -ка, м.
1) = полуничник.
2) Родъ узора въ вышивкѣ.
Стрижень, -жня, м. 1) Самое глубокое мѣсто въ рѣкѣ, въ озерѣ, фарватеръ. 2) Небольшая рѣчка, струя. 3) Сердцевина дерева. 4) Стержень въ нарывѣ.
