Апелюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. Апеллировать.
Блискати, -каю, -єш, гл.
1) Сверкать. Ніч темна, темна, тільки блискавка блискає. І дощ не йде, і хмар нема, тільки блискає. Йдуть (косарі) мовчки, тільки коси блискають.
2) Бить задомъ, лягать. Та бий її, нехай не блискає бісова худоба.
Брехля, -лі, ж. = брехуха.
Дзус, дзу́ски! меж. 1) Прочь! Пошелъ! Нельзя! А дзуски, поганий! Правда, й туди вашому брату.... дзус. А дзуски не хочеш? 2) Брысь! (на кошекъ).
Допа́рок, -рка, м. Принадлежащій парѣ, одинъ изъ пары. Ум. допа́рочок.
Досо́вдати, -даю, -єш, гл. = досовкатися.
Одіг.. Кромѣ имѣющагося здѣсь, еще Cм. отъ відігнати до відігратися.
Скровавити, -влю, -виш, гл. = скрівавити. Ой ти ж мужа, ой ти ж мужа, істребила, всі сінечки скровавила.
Телуш! меж. = телусь.
Умерчик, -ка, м. = умерлець.
